ВАСИЛЬКИ

Васильки  у  полі,  васильки  у  полі,  
і  у  тебе,  мила,  васильки  з-під  вій,  
і  гаї  синіють  ген  на  видноколі,  
і  синіє  щасті  у  душі  моїй.  

Одсіяють  роки,  мов  хмарки  над  нами,  
і  ось  так  же  в  полі  будуть  двоє  йти,  
але  нас  не  буде.  Може,  ми  квітками,  
може,  васильками  станем  —  я  і  ти.  

Так  же  буде  поле,  як  тепер,  синіти,  
і  хмарки  летіти  в  невідомий  час,  
і  другий,  далекий,  сповнений  привіту,  
з  рідними  очима  порівняє  нас.